Епідемічна та епізоотична ситуація зі сказу в Україні залишається неблагополучною.

Природні вогнища сказу існують практично на всій її території. Щорічно реєструється значна кількість захворювань на сказ серед тварин та випадки загибелі людей внаслідок захворювання на сказ.
На території ОТГ Вознесенського району за останні роки також епізоотична ситуація щодо сказу залишається напруженою. Щорічно реєструються захворювання на сказ серед тварин. При цьому є випадки укусів людей хворими на сказ тваринами. У 2023 році зареєстровано 12 випадків сказу серед тварин в тому числі захворювали 4 собак , 5 сільськогосподарських тварин , 1кіт та 2 дикі тварини (лисиця та куниця). Випадки сказу серед тварин зареєстровані на території 5 територіальних громад, а саме: 4 випадки Братська СТГ, по 3 Новомар’ївська та Веселинівська СТГ та по 1 випадку Южноукранська МТГ, Олександрівська та Єланецька СТГ. Постраждало від цих тварин 35 людей. Всі постраждалі одержали щеплення. Захворювань серед людей не зареєстровано.
СКАЗ – особливо небезпечне інфекційне захворювання, спільне для тварин і людей, яке може вражати всіх теплокровних тварин (хворіють всі види домашніх, сільськогосподарських та диких тварин). Захворювання характеризується тяжким ураженням центральної нервової системи і закінчується смертю. Джерелом збудника (вірусу) сказу є хворі на сказ тварини, які виділяють вірус зі слиною, через покуси, ослиненя, подряпини, вражаючи здорових тварин та людей. Тривалість інкубаційного періоду від 2 тижнів до 1 місяця. Іноді інкубаційний період у людей у людей буває довшим та становить від 1-3 місяців до 1року. З місця укусу вірус по нервовій тканині поширюється до головного та спинного мозку, де потім накопичується, потрапляє до внутрішніх органів, які можуть його виділяти: слинні, слизові, підшлункова, молочні залози.
Клінічні ознаки сказу у тварин і людей подібні. Форма хвороби може бути буйною, тихою, атиповою. Для типового прояву сказу характерні стадії провісників, збудження і паралічів.
Початкові симптоми сказу у людей: підвищення температури та біль, а також незвичні або незрозумілі відчуття поколювання, пощипування чи печіння у місці пошкодження. Крім того хворий може скаржитися на зниження апетиту, порушення сну, апатію.
Головною ознакою захворювання диких тварин є зміна поведінки – втрата відчуття страху. Звірі втрачають обережність, вдень з’являються в населених пунктах, в місцях випасу і утримання худоби, нападають на тварин, людей.
Найбільш небезпечними є будь-які укуси тварини в ділянки обличчя, шиї, пальців рук, кисті. У слині тварин вірус сказу з’являється за тиждень і навіть раніше до появи зовнішніх ознак захворювання, тому навіть цілком здорова на вигляд тварина при укусах може передавати збудника. Отже, якщо вкусила чи подряпала навіть здорова тварина, потерпілому необхідно обов’язково звернутися до лікаря, адже сказ є небезпечним вірусним захворюванням, яке без надання своєчасної медичної допомоги в 100% випадків закінчується смертю.
Щоб захиститись від захворювання, необхідно дотримуватись таких правил:
• Щорічно проводити профілактичне щеплення проти сказу власних собак та котів спеціалістами ветеринарної медицини.
• Утримуватися від контактів із дикими та безпритульними тваринами.
• Виконувати правила та норми утримання домашніх тварин і поводження з ними.
• Не вбивати здорових на вигляд тварин, які нанесли укуси та інші пошкодження, а терміново викликати спеціалістів ветеринарної медицини для проведення спостереження протягом 10 днів.
• У разі укусу домашньою твариною, з’ясовувати ім’я її господаря та адресу. Це допоможе встановити за твариною ветеринарний нагляд та уникнути щеплень.
• Рани, подряпини від укусів негайно промити теплою кип’яченою (або проточною) водою, бажано з господарським милом. Краї рани обробити 70% спиртом чи 5% настоянкою йоду та накласти стерильну пов’язку. Негайно звернутися за медичною допомогою для вирішення питання щодо проведення антирабічного щеплення чи терапії.
• Пошкоджений одяг, в який була одягнута людина під час укусу, обробити гарячою праскою, тільки після цього його можна використовувати.
• Вживати заходів з недопущення диких хижаків до тваринницьких ферм та інших місць розташування свійських тварин;
• Мисливцям та працівникам лісового господарства під час зняття шкіри з вбитих диких тварин необхідно користуватися гумовими рукавичками, після чого, не знімаючи їх, вимивати руки у дезінфекційному розчині.
• Інформувати працівників державної служби ветеринарної служби про незвичайну, нетипову поведінку тварин.
Пам’ятайте, сказ вилікувати не можна, його можна тільки попередити. Бережіть своє здоров’я та здоров’я своїх близьких!
Лікар епідеміолог
Москаленко О.О.